У мене двоє дітей уже дорослі — Артем та Аріна. Ми з чоловіком намагалися добре їх виховати, багато що вкладали в дітей, але виросли вони зовсім різні. Син Артем у мене просто ледар, не хоче нормально працювати, а Арина, навпаки, така розумниця. Артем знайшов собі подібну дружину. Вона така ж ледащо, нічого робити не хоче, нічого їй не треба. Єдине, що їм добре виходить- наро джувати дітей. Вже троє дітей, але мені їх так шкода. Артем із дружиною часто свариться, не можу поділити якісь побутові речі.
А якщо вони сваряться, то все, ніхто готувати чи прибирати вдома не буде – такий ультиматум. А стра ждають мої онуки. Ходять брудні та голодні, мати суне їм печиво та це все. Я намагаюся частіше забирати онуків до себе, бо шкода дітей. А Артем каже, що вони дорослі люди, самі розберуться, так що пхати свій ніс у їхні справи я не наважуюсь. Арина вийшла заміж за хорошу людину. Коли вона з чоловіком до мене в гості приїжджають, то зять у мене і хвіртку полагодить, і воду натягає, дрова приготує, завжди готовий мені в усьому допомогти. Такий рукастий, ще й працює добре, Аріна собі ні в чому не відмовляє.
Тільки не виходить у них із дітьми. Не може дочка заваrітніти. Вони з чоловіком вже всіх ліkарів обійшли, але результату нуль. Тоді Артем сказав мені просто жа хливе повідомлення, я не можу зрозуміти, як таке могло спасти йому і невістці на думку. Виявилося, що вони чекають ще однієї дитини, четвертої. Так вони вирішили Тепер свого середнього сина віддати Аріні з чоловіком на виховання. Мовляв, нехай молодший і старший допомагають з новонародженим, а середній буде заважати. Як можна так чинити з дітьми, як із кошенятами. Не можна ж просто так брати і роздавати дітей, хоч і рідній сестрі, та все ж. У Арини з чоловіком теж нема слів, а Артем навіть не розуміє нашого обурення.