Однією з найсумніших подій у моєму житті було те, що я усвідомила, що не така цікава для свого чоловіка, як це було до весілля. Ось до офіційної реєстрації від носин у нас була справжня пристрасть та яскраве kохання. Але після весілля все поступово почало сходити нанівець, хоча я дуже намагалася бути доброю дружиною та господинею. Я куnувала гарну білизну, намагалася радувати чоловіка смачними стравами, намагалася, щоб удома завжди було затишно. Але мій чоловік начебто цього не помічав.
Він ніколи не хвалив мене, завжди приходив з роботи втомлений і майже відразу лягав спати. Я до цього з розумінням ставлюся, адже він працює для нашої родини, nроблема в тому, що він такий самий байдужий і на вихідні. Я неодноразово просила Івана організувати якусь спільну поїздку, але він відмахується. Нещодавно виявилося, що я вагітна.
Це не тільки втішило мене, а й змусило більше перейматися нашими від носинами. Мені б не хотілося, щоб дитина наро дилася у такій атмосфері. Нещодавно я набралася сміливості і таки прямо запитала: -Вань, що змінилося після весілля? Ти зовсім по — іншому до мене ставишся! Він знизав плечима. -Ну До весілля в тобі була якась загадка, тепер якось нудно. Дорогі пані, у мене була істерика. Що мені взагалі із цією інформацією тепер робити?