Я думав, що тільки жіночої дружби немає, так виявилося, що взагалі ніякої дружби не існує. Є тільки віддача з одного боку і використання з іншого. У мене був кращий друг дитинства Микита. Ми зі школи завжди і скрізь були разом. Якщо нас карала вчителька, то зразу обох. Якщо ми йшли на бійку, то теж разом. Якщо потім на нас лаялися батьки, то і тут ми захищали один одного. Так і прийшли в доросле життя, я думав, що ми з ним пройшли разом все, що тільки можна. Але ось Микита вирішив одружитися, мені його наречена не подобалася. Я прямо сказав Микиті, що з нею щось не так, краще не поспішати. Але він мене не послухав.
А через два роки шлюбу сам застав свою дружину з іншим чоловіком у них в ліжку. Це сильно вдарила по Микиті, після роз лучення він став багато пити. Пив Микита по страшному, хоча я намагався його закодувати, але нічого не виходило. І ось він випадково потрапив у серйозну ава рію. Лікарі зробили все, що змогли, залишилося чекати, поки сам Микита прийде до тями. Його батьки були вже літні люди, самі хворі, а тут таке горе. Я взяв всю турботу про них на себе. Став приїжджати до них кожен день, відвозив до ліkарні, привозив їм продукти, ми разом переживали і чекали, поки Микита прокинеться. І ось диво сталося, Микита прийшов до тями.
Він зрозумів, що життя дало йому другий шанс, так що сам кинув пити, змінив роботу і став рости по кар’єрних сходах. Через рік Микиту було просто не впізнати, у нього з’явилося нове коло спілкування, в яке я явно не входив. Там були тільки багаті і успішні. Про мене Микита став поступово забувати. Дзвонив йому тільки я, писав теж я. У якийсь момент я вирішила більше не проявляти ініціативу; так Микита і зник з мого життя. А потім трапилася моя велика траrедія — не стало мого батька. Батьки Микити прийшли на nохорон, а він так і не з’явився. Відмазався, мовляв, у нього багато справ. Немає більше дружби.