Завтра у дочки мав бути випускний, Марина відкрила шафу і шукала сукню, як на зло — нічого підходящого там не виявилося. Раптом до кімнати увійшла дочка. — Мама, можеш ображатися, але я не хочу бачити тебе на своєму випускному, — твердо і вирішально заявила вона. Марина сіла на ліжко. Не могла нічого зрозуміти. Чоловік теж ставився до неї nогано. Казав, що дружина nогано виглядає, постаріла вже. Дочка була близька з батьком, тільки він ходив на батьківські збори. Марина вирішила, що поговорить з ним вечером і скаже про вчинок дочки. Марина і Олексій закохалися один в одного зовсім молодими. Вони просто розписалися.
Грошей на весілля не було. У Марини одна мати, з дуже скромним статком. Олексій з багатодітної селянської родини. Марина пішла на жер тву заради сім’ї. Вона пішла з університету і почала працювати, щоб Олексій зміг вчитися. Марина хотіла повернутися, але чоловік умовляв: – Давай почекаємо ще рік, я повинен знайти роботу, а потім займемося тобою. Дівчині довелося забути про навчання. У її житті буві нові клопоти у вигляді kредиту, роботи, домашніх справ, дитини. Так вони і жили. Зараз Олексій успішний біз несмен, має свою компанію. Марина дочекалася чоловіка і почала розмову. — Що відбувається? Чому ви з дочкою витираєте про мене ноги? – мало не в сльозах спитала вона в чоловіка.
— Марина, я думаю тут і так все зрозуміло. Студентські почуття давно пройшли, ми вже дорослі люди і дуже різні. Мені со ромно за тебе! Нам потрібно роз лучитися. Дочка пішла разом з батьком. На дзвінки матері не відповідала і веліла не турбувати. Олексій незабаром одружився на молоденькій. Дочка зайнялася собою. Змінила зачіску і імідж. Виглядала вона чудово. Роки йшли, донька Марини сама стала мамою. От тільки чоловік її покинув, а до батька йти вона не могла, от і пригадала матір. Марина не змогла відсказати доньці, а та довго просила вибачення. А пізніше kолишній чоловік з’явився, але йому Марина шанс, звичайно, давати не стала…