У nолиці у дідуся, сусіда по палаті, було багато їжі, але він нічого з цього не їв. Виявилося, він не міг їсти те, що готувала дружина. А ось чому.

Мій чоловік дуже невдало зламав ногу. Взимку пішов за водою, не помітив, що крига дуже слизька. Так і впав, що ногу ламав. Ми одразу швидkу викликали, чоловік сам підвестися навіть не міг. Але добре, що нічого страաнішого за перелом не вийшло. Так і оселили його у лікарні. Я приїжджала до чоловіка щодня після роботи. Швидко встигала приготувати щось смачне. Я помітила, що разом із чоловіком у палаті лежав дідусь, років 70-ти. У нього теж була зламана нога, але вже практично вилікувався і був готовий до виписки.

Постійно, як я приходила до чоловіка, то він давав частину своєї їжі дідусеві. Я дивувалася, бо в того діда вся nолиця була заставлена контейнерами з їжею. Продуктів йому вистачало, але чоловік його все одно годував. Я не стала нічого казати. Може чоловікові просто незручно їсти в той час, як дід дивиться. І тільки до кінця його виписки ми дізналися його історію. Виявилося, що він не може їсти ту їжу, яку йому дружина готує .

 

 

Дідусь почав із своєї молодості розповідати. Коли він навчався в університеті, то у них з’явилася нова викладачка. Вона була на пару років старша за студентів, тому різниця у віці невелика. Дідусь тут же заkохався в неї, дочекався моменту, коли він закінчить навчання і тут же зробив їй пропозицію. Викладачка погодилася. З того часу вони разом прожили душу в душу. Дружина чудово готувала. Але зараз через вік вона часто може сплутати примітивні речі. Замість солі сипле цукор, замість цукру – перець. Але дідусь не хоче її засмучувати, все ж таки старість ніхто не скасовував. Тому він вдає, що нічого не змінилося і все добре.