Інна залишила хво ру маму на Галину, а сама поїхала на заробітки, щоби виліkувати маму. Тільки такого повороту речей вона не чекала.

Інна повернулася додому… Три роки тому вона вирушила до Іспанії, щоб заробити на лікування мами. За мамою погодилася доглянути сусідка Галина. – Мамо, у мене все чудово. Мені платять добрі гроші. Заробленого за рік нам з тобою має вистачити з лишком, — розповідала вона мамі скайпом. Але перша операція кардинально не покращила здоров’я матері. Знадобилося нове хірурrічне втручання. Але вже в іншій ліkарні. І знову Іспанія, і знову працювати нянею в багатій сім’ї. Ще два роки знадобилося на накопичення коштів на ліkування матері. Останні півроку Інна не могла нормально поспілкуватися з матір’ю. То у мами процедури, то зв’язок барахлить. Лише із сусідкою могла поспілкуватися. Та заспокоювала, мовляв, усе гаразд.

Інна повернулася під Новий рік. Не повідомляючи нікому. Хотіла зробити сюрприз мамі. – Вулиця Тараса Бульби п’ять. Приїхали, – повідомив водій. – Але ж це не моя вулиця! – вразилася Інна. Натомість приватного сектору на околиці міста вони приїхали до нового мікрорайону. З багатоповерховими будинками. – Вас, мабуть, давно вдома не було. Цей район почали розбудовувати півтора роки тому. Приватні будиночки знесли, тепер багатоповерхівки стоять. Інна спробувала додзвонитися до Галини, але безрезультатно . Було вже пізно і дівчина вирушила до готелю. Наступного дня знову повернулася на свою вулицю.

— Інно, доню, — гукнув її колишній сусід, дід Матвій, — пізно ж ти приїхала. – Що трапилося, діду Матвію, як мені знайти маму. – А ти нічого не знаєш? Немає твоєї мами, дитинко. Вже місяць як ні. А Галина свої справи через зятя-нотаріуса провернула, і твою квартиру заволоділа. Ходімо, доню, до мене, чаю поп’ємо… Інна вже нічого не слухала. Вона повільно брела вулицею, а в думках повторювалися два слова – мами немає. Дівчину не цікавили ні сусідка Галина, ні квартира, ні гроші. Вона повернулася до готелю і вже наступного дня стояла біля стійки реєстрації в аеропорту. Повертається до Іспанії. Без рідної людини ні хата не хата, ні батьківщина не батьківщина.