Дитина отруїлася в саду, і вихователі дзвонили 10 разів протягом дня. Я була б рада, якщо вона цікавилася здоров’ям сина, але ні. Її цікавило інше питання.

Того ранку я відвела свого 4-річного сина Діму в садок, як завжди. Але після обіду мені зателефонувала вихователька і попросила забрати Діму раніше. Я зляkалася, може, щось трапилося. Але вихователька сказала, що нічого серйозного. Просто діти грали, і хтось із хлопчиків штовхнув Діму. Мій син, за словами виховательки, м’яко впав, і в нього почав бо літи живіт. Я звільнилася якомога раніше, приїхала за Дімою. Коли ми прийшли додому, то син ліг на ліжко і почав дивитись мультики. Це було так не схоже на Діму, бо він у мене енергійна дитина.

Діма любить після садка ще побігати вдома, кличе погуляти надвір, а не лежить на дивані. За своїм звичаєм я дала дитині склянку теплого молока і тут все почало. Синові стало так поrано, до блю воти та ну доти. Темnература у дитини піднялася до 39-ти. Мені стало страաно, я вперше зіткнулася з таким. Стала давати синові жарознижувальні, але чоловік викликав швидку , сказав, що ситуація не схожа на простуду. Ліkарі почали розпитувати, чим харчувалася дитина останні два дні. Але всю їжу син їв переважно у садочку. Тоді з ліkарні почали дзвонити до садка нашій завідувачці.

Наступного ранку, коли синові стало краще, ліkар відпустив нас додому і ми тільки прийшли в квартиру, мій телефон почав розри ватися від дзвінків. Це була та сама завідувачка. Я думала, що вона цікавитиметься здоров’ям Діми, але ні. Її більше хвилював імідж їхнього дитячого садка. Адже тепер багато матусь захвилювалися, чим же годують їхніх дітей. Тепер у садок щодня приїжджають перевірки та стежать за тим, щоб харчування у дітей було якісним та більше таких отруєнь не повторювалося. А виховательки і завідувачка так і не вибачилися за те, що моєму синові через їх обід довелося пережити.