Людмила одна ростила свою доньку. Вона заваrітніла від свого ж директора на роботі, а той, коли дізнався, що стане батьком, одразу звільнив Людмилу. Довелося їй однією справляти з дитиною, працювати багато, утримувати доньку. Єва виросла справжньою красунею. У неї життя склалося легше, ніж у матері. Єва закінчила медичний університет і почала зустрічатися зі своїм однокурсником. У нього вся сім’я – ме дики, так ще й інтелігенти. Людмила познайомилася зі своїми сватами лише перед самим весіллям. Вони запросили маму Єви у гості.
Будинок сватів був просто шикарний, вони, не перестаючи, хвалили себе і свого сина. Постійно показували свої здобутки, дорогі статуетки, розповідали про свої подорожі. А Людмилі залишалося все вислуховувати та мило посміхатися. Їй було дуже некомфортно у їхньому будинку. За гостей із боку нареченої Людмила заnлатила сама. Свати nлатили за решту, але не переставали згадувати, що самі сnлатили весілля своєму синові. Людмилі було дуже неприємно, але вона мовчала, щоби не починати сkандалу.
Не хотілося псувати настрій Єві перед таким торжеством. На самому весіллі вся увага була прикута до сватів та наречених. Людмила знову залишилася осторонь. Коли свати дарували нареченому та нареченій подарунок, то всі стоячи аплодували. Свати подарували дітям весільну подорож на цілий місяць до моря. Коли настала черга Людмилі підносити весільний подарунок, то гості не звернули на неї уваги і просто стали їсти частування. Людмила привітала наречених та вручила їм ключі від квартири покійної бабусі. Єва навіть не знала про цю квартиру. У сватів від заздрощів аж щелепа відвисла. Єва почала обіймати і цілувати маму, до неї приєднався наречений. Людмила була рада і спокійно за те, що тепер Єва матиме щасливе життя.