Моя мама — дуже добра жінка. Тільки от всі користувалися її добротою, навіть у власній сім’ї. Мій тато був, як і мама, дуже хорошою людиною. Поки він був живий, то весь час працював, а мама мене виховувала. Вона постійно їздила в село до своєї мами, яка жила з сестрою-Зіною. Мамина сестра, тітка Зіна, ще з дитинства мені не подобалася. Вона була якоюсь злою і егоїстичною. Мама, коли приїжджала до них, виконувала всю роботу по дому, поки Зіна бігала по дискотеках. Минуло кілька років, і мій тато пішов з життя. Ми залишилися жити з мамою. Вона влаштувалася на кілька робіт. Їй було дуже важко, я це бачила. Вдень вона працювала на фірмі, а ввечері мила під’їзди. Але мама ніколи не сkаржилася, тому Зіна думала, що все у нас добре.
Після школи я відразу пішла на підробіток, щоб доnомагати мамі. Я розуміла, що у неї вже кульгає здоров’я, і хотілося більше доnомагати їй. А потім сильно захворіла моя бабуся. Після нападу за нею потрібно було постійно стежити, лікувати і доглядати. Тітка Зіна всім цим займатися не бажала. У неї своїх турбот було баrато, вона наро дила трьох дітей і бігала з ними і за ними. Довелося бабусю перевезти до нас в місто. Так мама і доглядала за нею до самого останнього дня. А потім з’ясувалося, що Зіна ще за життя бабусі все її майно — будиночок в селі і землі — на себе переписала. Моїй мамі і мені нічого не дісталося.
— Хто не встиг, той запізнився-говорила тітка Зіна. Я це запам’ятала назавжди. Після відходу бабусі мама і тітка Зіна перестали спілкуватися. Вже пройшло кілька років, я вийшла заміж, у мене у самої вже наро дилася дитина. І тут несподівано з’явилася тітка Зіна. Вона написала мені повідомлення. У повідомленні говорилося, що її старша дочка зараз в тому ж місті, що і я. вона з чоловіком і маленькою дитиною, і їм ніде жити, тому що оренда дуже дороrа, просила, щоб я їх у себе поселила. А я відповіла тітці Зіні: — Ви у нас відняли все, у вас є свій будинок в селі, ось нехай дочка туди і повертається.