”Я взагалі – то до сина прийшла, що ти мені онука пхаєш” – закричала мені свекруха, коли я хотіла вручити їй онука, щоб вона трохи подивилася за ним.

У мене свекруха дуже дивна жінка. Я знала і до цієї ситуації, що вона просто схиблена на своєму синові, але не думала, що так сильно. Свекруха намагалася виростити з мого чоловіка мамусиного синочка. Добре, що це не вийшло. Мій чоловік є адекватною людиною, тому сам розставляє для себе пріоритети. Я пам’ятаю, як свекруха всіма способами намагалася зір вати наше весілля. Вона вдавала, що в неї хво ре серце, говорила, що вночі був черговий наnад, коли вона думала про мене.

Коли мій чоловік пояснював своїй ненормальній матусі, що її поведінка жа хлива, вона обра жалася. Заявляла, що саме я на rірший бік змінила її хлопчика. Півроку тому я наро дила сина. Я думала, що тепер фокус уваги свекрухи перейде на онука. Але я помилилась. Свекруха знову приходить до нас додому тільки щоб побачити свого сина. На онука їй нач хати. З недавніх подій. Вона прийшла, а чоловік ще не повернувся з роботи.

Вона сіла на кухні, почала пити чай і чекати на появу свого сина. А я розривалася від кількості справ. Бігала по будинку, дитина не злазила з рук, пральна машина закінчила прання, а в мене ще обід підгорає. Я хотіла вручити сина свекрусі, щоб вона трохи за ним подоглядала, бо вже рук не вистачало. Але свекруха просто відкинула від себе дитину і сказала: – Я взагалі – то до сина прийшла, що ти мені онука пхаєш. Ось такої відповіді я не очікувала, тож на емоціях виrнала свекруху з дому. Нехай зустрічається зі своїм сином на нейтральній території, а в мене її більше не має бути.