Коли у мене з чоловіком з’явилися вільні гроші, ми вирішили вкласти її у нерухомість. Купили квартиру, з думкою віддати її доньці, коли та підросте. Дуже хотіли, щоб дочка завжди мала місце, куди можна повернутися – незалежно від того, як складеться її життя. Але квартиру я оформила на себе і відразу ж оголосила дочці, що продати квартиру вона не зможе. Плюс – не зможе жити тут разом із чоловіком. Тож якщо вирішить виходити заміж, то переїде до обранця. Я не кажу, що чоловік має обов’язково мати житло.
Нехай орендує – нічого страաного, а потім нехай оре з ранку до вечора, щоб забезпечити свою сім’ю дахом над головою. Нещодавно моя донька, якій уже виповнилося 28, зібралася заміж. Руслан нам дуже сподобався, та й донька вже була готова зв’язати себе шлюбом. І ось постало питання – де жити молодим? Катя вже кілька років жила в квартирі, про яку йшлося вище. Звичайно, звикла, і з’їжджати на орендовану квартиру не хотіла. Хоча я була в тій квартирі і з’ясувала, що умови там досить прийнятні. Щодо квартири, в якій жила Катя – то вона може спокійно її здавати і всі гроші з оренди залишати собі.
Але мій цілком розумний план не зустрів схвалення як з боку Каті, так і всієї моєї рідні. Рідна сестра каже, що все ускладнюю. Мовляв, винаймати квартиру потрібно лише тоді, коли немає власної. І мені, на кшталт, слід відмовитися від свого безглуздого принципу. Але невже вони не розуміють, навіщо це роблю? Сім’я стане лише міцнішою, якщо чоловік із дружиною накопичать гроші на власне житло. Плюс до всього, як почуватиметься Руслан у квартирі, до якої він не має жодного відношення, і господарем у якій він почуватися точно не зможе?