Коли я здогадалася, що мій хлопець чекає, поки я куплю квартиру, і тільки тоді він зробить мені пропозицію, вирішила дати його хороший урок.

Мені за 30 і я у стосунках з чоловіком, який молодший за мене на кілька років. Ми не живемо разом із фінансових питань, але я коплю гроші на власне житло. Він дуже довго говорив, щоб ми знайшли квартиру і платили навпіл, але ми так і не знайшли її. У наших відносинах не буває кафе, ресторанів, театрів чи якихось інших речей. Ми зустрічаємося тільки в парку. А іноді я сама орендую квартиру, бо від нього не дочекаєшся.

Він каже, що дуже сильно мене любить і прив’язаний, але я не бачу перспективи в наших відносинах. Він, звичайно, працює, але його зарплата вдвічі менша ніж моя. Іноді мені здається, що він просто чекає, поки я куплю квартиру на свої гроші і він переїде до мене. А коли я питаю про заміжжя, адже нам не по 18, щоб не поспішати, ми вже дорослі люди, вже треба перейти на новий рівень стосунків, коли я говорю про сім’ю та дітей, він каже, що, звичайно, хоче сім’ю, троє дітей, але як ми забезпечуватимемо їх, тільки Бог знає.

Зараз я не знаю як чинити, тому що з одного боку розумію, що люблю його і він теж хороша людина, у нього спокійний характер, не кричить, все міркує спокійно, але водночас мене бентежить його фінансова неграмотність і не прагнення розвитку наших стосунків. Спільного майбутнього з ним теж не бачу, але це почуття симпатії не дає приймати правильне рішення в наших відносинах.