Я свого сина дуже люблю і за нього переживала. Я хотіла, щоб у сина була добра, любляча дружина, щоб йому пощастило з дружиною так само, як і мені з моїм чоловіком. Я та Володя жили дуже дружно і завжди підтримували одне одного. Він був чудовим чоловіком та добрим батьком. Зараз дівчата дуже вітряні та поверхневі, а мій Андрій був забезпечений юнак. Я думала, що їм потрібна наша квартира, тому я одразу ж його дівчатам говорила, що я не збираюся з ними жити чи продавати квартиру. Я перевіряла їх на міцність. І незважаючи на те, що вони говорили, що люблять сина, то одразу йшли від нього. І ось Андрій привів додому чергову подружку і сказав, що у них справжнє кохання. Скільки ж у нього було дівчат і жодна з них не залишилася! Тому я серйозно його слів не сприйняла.
Якби я продала свою квартиру та купила їм квартиру, у разі розлу чення Андрій залишиться ні з чим. Ось і Насті я відразу сказала: «Якщо ви й справді хочете одружитися, то я квартиру продавати не буду. Можете жити зі мною! — Спасибі, але я винаймаю дуже хорошу квартиру, і ми збираємося там жити. Моя мама жила зі своєю свекрухою і вони постійно конфліктували. Я для себе твердо вирішила, що якою б гарною свекруха не була, я не буду з нею жити. Ми добре заробляємо, і можемо винаймати квартиру, а потім і самі купимо. Я зрозуміла, що вона мені дуже сподобалася. А правдивість її слів, час покаже, поживемо та побачимо. Настя та Андрій стали жити разом. Незабаром у мене народилася внучка Сарочка . А тут раптом фірма, в якій працював Андрій, збанкрутувала, і він залишився без роботи.
Я їм допомагала як могла. Але багато чого не зробиш із моєю пенсією. Я їм запропонувала переїхати до мене, але Андрій відмовився, бо думав, що ми почнемо сва ритися з Настею, а він не хотів вибирати між нами. Він вважав за краще влаштуватися вантажником, а Настя знайшла підробіток із дому. Вони мені не скаржилися, але я знала, що їм дуже важко . Я не могла залишитися осторонь і не допомогти моїм дітям. Я продала свою квартиру і купила одну кімнату в комуналці, і хорошу однокімнатну квартиру. Вони не чекали на такий подарунок. Настя від радості навіть розплакалася. Я просто була рада, що змогла їм допомогти. Незабаром у них справи налагодилися: онука пішла до садка, син та Настя знайшли гарну роботу. Вони продали свою однокімнатну квартиру та мою кімнату, купили в одному будинку дві квартири. Тепер ми живемо близько один до одного, я їм допомагаю з донькою, поки вони на роботі. А у вихідні ходимо в гості один до одного, і у нас все дуже добре!