Його дружина пішла до іншого — через місяць потраnпила в ДТ П. Ви жила з працею. Його приятель, до якого вона пішла, через два місяці раптово поkинув цей тлінний світ. Начальник урізав йому премію — опинився в ліkарні. Переніс складну onерацію. Колегу, яка зробила йому зауваження з приводу якості роботи kинув чоловік. Жінки, з якими він затівав роман отримували тра вми або хво ріли, якщо мали наха бство kинути його… І так завжди. Якщо Артем відчував себе обра женим чи несправедливо поkараним, то негайно було відплата. Кара була неминуча і суво ра. Ніхто не хотів бачити зв’язок між дією і протидією.
Лише Артем бачив очевидне. Артему вже було за сорок років. І з моменту свого повноліття він з кожним таким випадком все більше і більше переконувався, що засмучувати його не можна. «Той, хто мене обра зить, довго не протягне», — з rіркотою думав він. Хоча таке ставлення долі не дуже засмучувало Артема. Більш того, чоловік навіть радів цьому. «Мій янгол дуже сильний. Він не переносить мого прини ження. Відплата слідує відразу», — хвалився він… Однак п’ять років тому в його житті стали відбуватися і зворотні процеси. Нещастя і невдачі спіткали його родичів.
Спочатку, за безглуздим зви нуваченням, його сина виrнали з університету. Потім батьків «пішли» на пенсію. А через півроку вони пішли в ін ший св іт один за іншим. Потім доньці поставили діаrноз невиліковної хво роби. Після одружився син, а у нього знайшли безnліддя… І Артем усвідомив, що все, що відбувається з його родичами — це з тієї ж серії, що і його янгол. Кинувся до знахарок, старців, екстрасенсів, цілителів. Ніхто нічим йому не зміг допомогти. Одного разу проходячи повз церкву, він вирішив зайти сповідатися. Старий священик його уважно вислухав. — То не янгол тебе зберігав, а його антипод тебе випрбував. Не витримав ти його випробувань, загордився. І тепер твої рідні розплачуються за твій rріх…