Лілія і Яків були одружені сім років. Вони познайомилися на роботі. Лілія працює бухгалтером на заводі, а чоловік там же креативним директором. Після роботи вони повертаються практично у однаковий час, але чоловік, як правило, скаржиться на життя і втому, а потім йде спати або дивитися телевізор, а Лілія змушена займатися господарством. Весь побут вона забезпечує одна. Чоловік вважає це жіночими справами і ніколи не допомагає. Лілія не скаржилася, робила все мовчки. Яків вирішив, що якщо у нього нічого не просять, то й робити нічого не потрібно. Так вони і жили три роки.
Потім Яків зауважив, що Лілія ходить якась пригнічена, що зовсім не сподобалося чоловікові. -Люба, що трапилося? Ти захворіла, чи що? Якась сама не своя останнім часом. Тут Лілія несподівано розплакалася. -Я ходила до ліkаря недавно, бо відчувала себе не дуже. Ліkар підозрює, що в мене може бути серйозна хво роба. Яків зблід. -Це те, з-за чого не стало твоєї мами? -Так. -І що тепер? -Він написав мені направлення на обсте ження в столиці. Післязавтра мені потрібно поїхати. -Хочеш, щоб я з тобою поїхав? -Ні, не треба даремно пропускати роботу.
В ту ніч Яків не спав. Думки не дозволяли зімкнути очі. Він дуже переживав за дружину. В той день, коли Лілія поїхала на обстеження, чоловік не знаходив собі місця у власному будинку. Будинок без дружини був на диво порожнім. Він став розглядати їх старі фотографії, в серці кольнула ніжність. Зустрів дружину Яків з квітами. -Лілія, люба, останні події змусили обміркувати все. Я зрозумів, що був для тебе поганим чоловіком, зовсім не дбав про тебе. Відтепер все буде по-іншому. Я буду тебе оберігати. На щастя, відповіді аналізів прийшли хороші: діагноз не підтвердився.