Моя свекруха — чудова, мила жінка. Вона з самого першого дня була добра до мені, допомагала у всьому і ніколи не втручалася в наше з чоловіком особисте життя. Ми жили окремо від свекрухи, але кожні вихідні гостювали у неї. Вона готувала для нас свої фірмові страви та кожен раз дивувала новими шедеврами. Ми з чоловіком помітили, що у неї в квартирі почали з’являтися нові речі; спершу це була сама звичайна побутова техніка — міксер, блендер, електричний чайник. А одного разу свекруха вирішила похвалитися своїм новим холодильником.
Як з’ясувалося, у них навпроти дома відкрився магазин побутовий техніки. Перший час свекруха ходила туди, як на екскурсію, просто дивилася, чим нині користуються люди, сильно дивувалася через такий величезноий вибір, адже в її час вона мила посуд у раковині, розігрівала їжу на плиті, а що з себе представляє, наприклад, зволожувач повітря, вона взагалі не розуміла. За холодильником пішли пральна машина, мікрохвильова піч та багато іншого. Ми з чоловіком дивувалися, навіщо їй стільки техніки, а свекруха просто твердила — треба.
Ну гаразд, ми намагалися не втручатися, вона доросла, сама знає, як правильно жити, але звідки гроші? Свекруха нічого не говорила нам, тільки єхидно посміхалася. І ось одного разу приїжджаємо ми до свекрухи, і бачимо, що вона плаче. Як з’ясувалося, за побутову техніку вона повинна магазину величезну суму грошей більше півмільйона. Коли вона брала кредит, ніхто не попередив, що відсотки такі високі. Вона сподівалася розплатитися з борrами з пенсії. Ну що поробити, обду рили безсовісні люди бідну стареньку. На щастя, частину техніки вдалося повернути, а інші гроші ми позичили у знайомих, витратили свої, відкладені на відпустку. Що нам ще залишалося, не кидати ж свекруху.