Одного разу я отримала дуже дивний дзвінок. Дзвонила молода дівчина, питала сина. — Передайте синові, щоб він не забув принести довідку, а то мене народжувати не пустять. — А ви хто? — Я його дівчина, у нас скоро син народиться, але мені від нього нічого не треба, тільки про довідку не забудьте. У мене очі на лоб полізли. Моєму синові всього дев’ятнадцять років, який ще дитина. Через годину син повернувся з навчання. Я сказала йому, що подзвонила його дівчина.
— Та вона мені ніяка не дівчина. Ми всього кілька разів зустрічалися, а вона зале тіла. Я її навіть не люблю. Я пропонував їй гроші, щоб позбу тися від дитини, але вона вирішила залишити. Їй від нас нічого не треба. Син ще вчитися, ніде не працює, не змусити ж його одружитися на не коханій дівчині тільки через дитину, хоча чоловік намагався? Минуло два-три місяці. Ми дізналися, що наш онук народився, захотіли побачити його. Я подзвонила дівчині сина, ми поїхали до неї. Єдине, що вона попросила принести — підгузки для малюка.
Дівчина мешкала в однушці, на околиці міста. У будинку не було ні холодильника, ні теплої води. — Але я намагаюся, скоро хочу вийти на роботу… Ось і малюк прокинувся. Мамина радість! Онук був так схожий на сина. Ми з чоловіком сиділи на дивані, а в цей час дівчина качала на руках онука. Яка сильна дівчина! Ми повинні були обов’язково допомагати їй. — А підемо — но в магазин, за холодильником! — запропонував чоловік. Думаю, ми зможемо стати хорошими дідусем і бабусею для дитини.