Моя свекруха з самого початку мене зненавиділа, навіть коли ще не бачила мене і не була зі мною знайома. За її словами, це був мій останній шанс вийти заміж, хоча мені було лише двадцять дев’ять років. Познайомившись з нею, нічого не змінилося, все те ж незадоволене обличчя, докір, і ненависний погляд. Золовка була на боці матері. Потім пішли приниження, то страшною мене назве, коли інші кажуть, що я добре виглядаю з новою зачіскою, підійде, поки ніхто не чує, натякне, що я тупа, і зачіска в мене безглузда. А перед весіллям дивилася на мене, як мегера, посварилася з братом, що він не спитав у неї дозволу, перш ніж пропонувати мені вийти за нього заміж.
Влаштовувала дрібні капості за весільним столом, то печиво мені у виріз закине, то випадково проллє вино на сукню. Якось взагалі кричучий випадок був, коли вона напилася в устілку, і штовхнула мого батька, який ледве ходить після ін сульту. Мені було дуже прикро і боляче, я плакала від безсилля. Розповіла все чоловікові. Він поговорив з матір’ю та сестрою. Але нічого не змінилося. Коли у чоловіка бувають проблеми, і він стає нервовим і роздратованим, вони відразу все звалюють на мене. Я завжди була у всьому ви нна.
Постійно просять чоловіка заїхати до мами, щотижня разів п’ять, щось треба було всій родині від нього. А зараз, коли у мене почалися проблеми зі здоров’ям, почали налаштовувати чоловіка, щоб він змусив мене вийти на роботу, бо я сиджу у нього на шиї. Чоловік постійно сердився і нервувався через кожну дрібницю, і все це виливав на мене. Ми почали часто сва ритися та kонфліктувати, а вони лише підливали олію у вогонь. Дійшло до того, що чоловік почав диктувати і наказувати мені, як жити і що робити. А вони ніяк не відстають, не знаю як бути, і скільки я зможу витримати такий натиск.