Наш шеф дуже суворий і вимогливий начальник. Красенем його не назвеш, але вміє подати себе. Одного разу він покликав до себе в кабінет начальника нашого відділу Рому. Там уже сиділа дівчина років двадцяти. Виявилося, що це його дочка.- Роман Сергійович. Ось ваша нова підлегла. За сумісництвом моя дочка Іра. Віддаю її на Ваше перевиховання. Навчіть її всьому, ніяких поблажок не робіть. Необхідно зробити з неї людину. Якщо буде лінуватися, звільнимо.
У свій перший робочий день Іра на роботу заявилася до обіду. Коротке плаття, яскрава помада… Рома лише зітхнув:- Та вже, спантеличив мене шеф, так спантеличив.
Провів її до робочого місця. Це дівчині не сподобалося.- Я хочу працювати за твоїм столом! Хочу бути головною! — капризно заявила вона.- Це місце ти ще заслужити треба. І врахуй, я тобі не батько, потурати своїм примхам не збираюся. — Твердо осадив її Рома.Іра від такого жорсткого відмови отетеріла. Сіла на зазначене начальством місце. Рома став за нею спостерігати.
В наступні пару днів Іра жодного разу не прийшла вчасно на роботу. Та й свої робочі обов’язки поки не могла виконувати. Навчилася лише каву варити, та документи відксерити. Рома розумів, що позбавляти її премії або зарплати безглуздо. Тому перевиховував її по-своєму. На кожній ранкової п’ятихвилинці критикував її роботу. Тиснув на почуття власної гідності.- Навіть Саша, — він приводив приклад співробітника, що спить пів дня за столом, і той встигає зробити більше, ніж ти, Ірина. Ти ж дочка директора, а фірму батька ганьбиш.
Спочатку критика Роми відскакувала від Іри, як горох від стінки. Потім вона опускала голову і червоніла. Почала старатися. Через місяць вона вже удостоїлася першою похвали. Хвалив за справу, а не просто так. Через три місяці Іра вже вибилася в лідери. Вона так і залишилася працювати в нашому відділі. Тільки на час навчання була відсутня. Закінчила один інститут. Зараз здобуває другу вищу освіту. Такими темпами вона незабаром сама, без допомоги батька, відкриє свою фірму.