Я заміжня вже 5 років, у нас підростає півторарічна донька, з чоловіком ми знайомі з Університету. У нас своя трикімнатна квартира, яку ми отримали від батьків на весілля. Чоловіка виховувала бабуся по батьківській лінії. Його батька не стало, коли він був маленьким, а мати багато працювала. З іншою бабусею теплих від носин не склалося, і бачилися вони мало. Кілька днів тому ця бабуся подзвонила і сказала, що хоче приїхати до нас. Набридло їй в селі, і вік дає про себе знати, хоче nродати будинок і переїхати в квартиру.
Тут і почалися наші непорозуміння з чоловіком. У розмови чоловіка з матір’ю Я не втручалися, чомусь думала, що бабуся буде жити зі свекрухою в її двокімнатній. Але свекруха зіпхнула на нас свою матір і через тиждень вона стала жити з нами. Я мовчки прийняла цей факт. Коли чоловік привіз бабусю, я жа хнулася: вона була в брудному одязі, від неї виходив неприємний запах. Донька аж злякалася і заnлакала. Я намагалася порозумітися з нею, але не тут-то було: вона проявляла характер, була всіляко всім незадоволена, ні з чию думкою не зважала. Мене напружує поведінка бабусі, вона сварлива і неохайна. Мої прохання вона не слухає, тільки чоловік може вплинути на неї.
Тільки ось при чоловікові вона-божа кульбаба, а як тільки чоловік іде — стає кровопивцею. І найцікавіше, що бабуся почала часто кликати до нас в гості на чай свою дочку. З часом я стала помічати, що з дому почали пропадати речі: то посуд, то рушник, іноді продукти. Як виявилося, бабуся крала у нас і віддавала свекрусі, а потім нас же виставила винними, мовляв, вам що, шкода? Я влаштувала скан дал, запропонувала чоловікові відправити бабусю до свекрухи, а він не погоджується: шкод ує її, тільки я так жити більше можу. І як нам вчинити в такій ситуації-абсолютно не уявляю.