— Ні, ти не працюватимеш, Наталко! — Жорстоко сказав Павло, — Справжня жінка має займатися сім’єю. У тебе достатньо домашньої роботи. Павло створив собі дуже зручний світ. Одразу після весілля він заявив дружині, що зароблятиме чоловік, а її справа — затишок і порядок. Подружки Наташі заздрили, але згодом з’ясувалося, що чоловік, який любить, таким чином, куnив її свободу. Особливо це стало зрозуміло, коли наро дилася дочка. Виходити з дому — тільки з дозволу чоловіка, всі покуnки суворо за його вказівкою. Наташа з яскравої, життєрадісної красуні перетворилася на тривожну статую, яка постійно боя лася розчарувати чоловіка.
Її мати повністю підтримувала зятя. Наталя змирилася, і всю душу, вкладала у виховання дочки Оленки. Павло керував невеликою, але стабільною фірмою. На роботі він був душею компанії та жіночим угодником. Часто змінював ко ханок, яких ні від кого не приховував. Єдину дочку Павло любив і балував. Він суворо питав з матері за навчання, здо ров’я та розвиток дівчинки. Донька виросла доброю, розумною, але норовливою дівчиною. Вона відмовилася вступати до економічного, як наполягав Павло, пішла до інституту менеджменту та туризму. Після закінчення поїхала на стажування до Італії, там і залишилася. Тепер вона керує російськомовним відділом великої мережі готелів.
Павло був у сказі, коли дочка вирішила залишитися в Італії. Після скан далу він заявив, що відмовляється спілкуватися з Оленою, а всю прови ну за те, що трапилося, переклав на Наташу. З віком Олена почала розуміти, як жорстоко і несправедливо батько ставиться до мами. Вона кілька разів привозила її до себе в гості, і Наталя розцвітала. Жінка з подивом реагувала на комплементи розкутих італійців, тішилася сонцем і забутим відчуттям свободи, яке наповнювало її до заміжжя. Олена вмовила матір на переїзд. Наталя подала на роз лучення і переїхала до дочки в Італію. Олена знайшла їй гарну роботу .