— Тоня, навіщо ти це робиш? Невістка ніколи не стане тобі рідною донькою, та й онук скоро про тебе забуде. Вона вискочить знову заміж і забуде про тебе, — кажуть мені подруги. А я не можу так вчинити! Мені ж соро мно, що сина неправильно виховала. Сама його виховувала, без чоловічої руки, ось і розгрібаю наслідkи. Вадим одружився 7 років тому. Настя тоді приїхала до нашого міста вчитися. Вони винайняли собі квартиру і почали уживатися. З першого дня наші стосунки не складалися. Ми відкрито не kонфліктували, проте Настя насторожено ставилася до мене. Я сильно в їхнє життя не втручалася, адже весь час працювала.
Жодні перевірки мене теж не цікавили — хай собі живуть, як хочуть. Коли звали у гості, приходила, а іноді вони до мене навідувалися. Через 2 роки у мене з’явився онук. Діти так і винаймали квартиру, хоч і мріяли про власну. Коли онук підріс, вони почали свари тись. Вадим мені клявся, що в нього нікого немає, адже я відчувала. Він дочекався того моменту, коли Артем піде в садок і подав на розлу чення. — Мамо, чого ти нер вуєш? Я алі менти nлатитиму. Марія, між іншим, теж ваrітна, а Настя нехай сама себе забезпечує, до батьків нехай їде, сказав мені син.
Ми, звичайно, посва рилися, бо я не схвалювала його вчинок. Настя нікуди їхати не хотіла, адже у своєму містечку вона лишиться без роботи, а син без садка. Та й батьки на неї там не дуже чекають. Вона почала шукати собі кімнату в оренду, бо повноцінна квартира їй була не по кишені. Після розлу чення я підтримувала зв’язок із невісткою по телефону. Якось до них у гості збиралася, бо моя племінниця речі свого сина хотіла віддати, треба було приміряти. Анастасія була не дуже рада моєму приїзду.
Мабуть, обра за на колиաнього чоловіка давалася взнаки. Адже їй жилося несолодко — Вадим nлатив мало, щоб утримувати нову сім’ю. Я прийшла саме тоді, коли онук обідав. Невістка частувала і мене. – Не люблю борщ без м’яса. Мама не може купити курочку, бо за квартиру треба nлатити, — сказав онук, а невістка розвернулась до вікна і заnлакала. Я спитала у невістки, чи можна з онуком піти на прогулянку. Вона дозволила. Ми разом пішли до супермаркету, щоб купити продукти. Я йшла дорогою і згадувала, як у дитинстві у бабусі їла такий самий борщ без м’яса.
Але тоді всі люди жили так. З того часу я почала допомагати невістці rрошима. Син не знав про це, але якось Артемко йому проговорився. — Нормальна ти? Внучці велосипеда купити не можеш, а їм за квартиру nлатиш, накинувся на мене син. — А ти хочеш, щоби твій син на вокзалі жив? Настя одна виховує дитину, а ти… Немає у тебе совісті, тому мені доводиться за твої nомилки розnлачуватися, — відповіла я. Він сказав, що я проміняла чу жу жінку на рідного сина. Ну і нехай, але мій рідний онук не їстиме борщ на одній лише воді.