Поверталася одного разу з роботи додому. Автобус був наповнений вщерть. І так кожен день – я вже звикла. Я залізла всередину і взялася за поручень. Поруч зі мною сиділа ваг ітна дівчина. Вона читала книгу і розглядала краєвиди за вікном. На наступній зупинці в автобус зайшла нахабна хабалка.
Вона почала всіх розпихувати і грубо висловлюватися – навіть при дітях. Добрими манерами там навіть не пахло. Вона штовхала всіх лі ктями і прагнула пробратися в середину. Встала жінка прямо біля мене. Вона оглянула всіх сиділи пасажирів і вирішила вчепитися саме в ваг ітну дівчину.
– Ну і молодь. Гляньте, вперлася в книжку, щоб місцем жінці похилого віку не поступатися. А ти стій тут з сумками. Ніякої поваги! – Ти не бачиш, що вона в положенні? – заступилася за бідолаху старенька. – Вона що, цариця? Всі ми були в положенні. На полі народжували – і далі йшли тиснути пшеницю.
А зараз ваг ітні тільки відсиджуватися можуть і прибіднятися! І тут старенька не витримала: – Ну, раз в полі народила, то і в автобусі постоїш! Всі пасажири мало не впали від сміху. Старенькій, звичайно, величезну повагу за таке логічне рішення безглуздої ситуації.