У дитинстві Ліза була втіленням скромності та послуху, чим дуже пишалися її батьки. Вона вступила до коледжу, незабаром після цього вийшла заміж за однокурсника, але за два роки вони розлучилися. У 30 років Ліза переїхала з міста, рятуючись від наполегливого колишнього чоловіка, і жадала справжнього кохання. Через рік після свого переїзду вона зустріла Андрія на роботі, і вони закохалися одне в одного.
Ліза була зачарована його натурою, відповідальністю та харизмою, і вони почали зустрічатися. Проте за два місяці подруга Лізи, Олена, повідомила, що Андрій одружений, і у нього є діти. Спустошена, Ліза вирішила поговорити з Андрієм, який визнав це, але зізнався їй у найсильнішому коханні. Він пообіцяв розлучитися з дружиною, як тільки його діти виростуть, і Ліза, яка все ще глибоко закохана в Андрія, погодилася почекати.
Через кілька років їхні стосунки продовжилися без особливих змін. Коли дружина Андрія дізналася про зраду, вона завагітніла третьою дитиною, сподіваючись, що вона зможе утримати чоловіка таким чином. Андрій запевняв Лізу, що піде після народження дитини, але його поведінка змінилася з народженням дитини, і він став більш прив’язаним до своєї сім’ї. Ліза відчувала себе у пастці своєї любові до Андрія.
Зараз, у 42 роки, Ліза вже дванадцять років перебуває у цих складних відносинах, чіпляючись за порожні обіцянки Андрія. Вона розмірковує про своє життя і свій страх залишитися на самоті, розмірковує про любов, до якої вона прагнула, і про вибір, який вона врешті-решт зробила… Вона все ще чекає на Андрія, але в глибині душі знає, що він ніколи не залишить заради неї свою родину.