Сім’я Бондаренко зібралася навколо обіднього столу, на якому розкинулась різноманітна їжа. Сімейна вечеря була традицією, якої вони завжди дотримувалися, щоб поділитися враженнями про минулий день. Діти активно розповідали про школу та друзів, а батьки ділилися новинами з роботи та планами на майбутнє. Раптом різкий і дикий гавкіт прорвав тишу вечора. Сімейство Бондаренко здригнулося, завмерши на місці. Їхній вірний собака, Хатіко, завжди був чуйним чотирилапим членом сім’ї, і його гавкіт був як сигнал тривоги. “Щось трапилося з Хатіко,” сказала мати, схопивши в руки ніж. Сім’я кинула погляди один на одного, і, скочивши з-за столу, вони кинулися до дверей.
Лай ставав все гучнішим і наполегливішим, ніби Хатіко намагався попередити їх про якусь небезпеку. Вискочивши на вулицю, родина Бондаренко побачила сцену, яка викликала здивування і тривогу. У дворі стояв дивний старий, одягнений у пошарпаний плащ і з глибокими зморшками на обличчі, наче він пережив важкі роки. Він дивився на них яскраво-блакитними очима, що нишком оцінюють кожного з них. “Хто ви і що вам потрібно?” – спитав батько сімейства, обережно наближаючись до незнайомця. Старий усміхнувся, і його посмішка була водночас доброзичливою та загадковою. “Прошу вибачення за занепокоєння,” сказав він, його голос звучав трохи хрипко.
“Мене звуть Феодосій, і я блукаю цими місцями вже багато років.” Родина Бондаренко обмінялася настороженими поглядами. Цей старий виглядав незвичайно, і його поява викликала подив. “Ми чули гавкіт нашого собаки. Ви щось знаєте?” спитала мати, намагаючись контролювати свої емоції. Феодосій кивнув, його погляд став задумливим. “Я відчуваю у цих місцях якийсь старовинний страх,” сказав він. “Щось давно забуте та прокидається. Я прийшов, щоб застерегти та допомогти.” Слова старого викликали мурашки на тілах членів родини Бондаренко. Незвичайна атмосфера вечора раптом стала ще містичнішою. “Що ви маєте на увазі?” спитав батько. Феодосій зітхнув, немов згадуючи давно втрачені спогади. “Тут, під землею, спить щось давнє і могутнє,” сказав він.
“Я відчуваю його, воно починає прокидатися. Ваші землі знаходяться в небезпеці.” Родина Бондаренко слухала із напругою. Ця історія здавалася надто неймовірною, щоб бути правдою. “Що нам потрібно робити?” запитала молодша дочка, у її голосі звучала суміш страху та цікавості. Феодосій посміхнувся таємниче. “Ви повинні піти вглиб лісу, туди, де починається довгий шлях до забутих місць і стародавніх секретів,” сказав він. “Там ви знайдете відповіді та можливість захистити свої землі.” Сім’я Бондаренко обмінялася поглядами і вирішила повірити старому. Вони не могли залишатися осторонь, коли на кону стояла безпека їхньої родини та землі. З цього вечора почалася їхня незвичайна пригода, яка приведе їх у світ магії, таємниць та небезпек, і яка об’єднає їх із Феодосієм у пошуку порятунку та прихованих істин.