Приймальна частина медичного кабінету була наповнена тихим дзижчанням. Доктор Лариса, досвідчений гінеколог, звикла до різних пацієнтів та їхніх історій. Проте сьогоднішній прийом виявився особливим. Коли вона побачила молоду дівчину на ім’я Аліна, у супроводі чоловіка похилого віку, Лариса подумала, що перед нею батько і дочка. Однак виявилося, що це її свекор. — Лікарю, мені дуже хочеться, щоб у мого сина була дитина, — почав чоловік, — і ось я привіз невістку на огляд, щоб переконатися, що все з нею гаразд.
Аліна здавалася збентеженою і стиснутою, опустивши погляд і мовчки стискаючи в руках сумку. Лікар Лариса глянула на дівчину, а потім на чоловіка: — Розумію вашу турботу, але здоров’я вашої невістки — це насамперед її особиста справа. І вона сама має вирішувати, коли йти до лікаря та через які процедури проходити.
Чоловік пирхнув: — Я просто дбаю про майбутнє свого сина. — Але ви повинні розуміти, що примус і тиск не є вірним шляхом турботи, — відповіла лікар. – Аліна, ви хочете пройти огляд? Дівчина підняла очі і, трохи повагавшись, відповіла: — Так, лікарю, я хотіла б. Але… без мого свекра. Чоловік зітхнув, розуміючи, що перейшов межу.
— Добре, я зачекаю в коридорі. Після того, як він вийшов, Лариса посадила Аліну навпроти себе. – З вами все в порядку? Чи потрібна вам якась допомога? Аліна зітхнула: – Дякую докторе. Просто свекор дуже дбайливий, іноді навіть надто. Лікар посміхнулася: — Розумію. Але пам’ятайте, що ваше життя – це ваш вибір. Ніхто не має права вирішувати вас. Аліна кивнула, вдячно посміхнувшись. Цей прийом став для неї як медичним, так і життєвим уроком.