Гена з подивом дивився на звіт бухгалтера, намагаючись усвідомити своє нове зобов’язання щодо сплати аліментів. – Чверть мого заробітку? – дивувався він. Бухгалтер, анітрохи не зніяковівши, повторив вимогу закону. Роздратований, Гена вирушив додому, розмірковуючи про те, як нахабно його колишня дружина Оксана вимагає від нього аліменти. Якщо раніше він зрідка надавав матеріальну допомогу, купуючи синові гумові чоботи, то тепер йому доведеться попрощатися зі значною частиною своєї зарплати…
щомісяця! Його мати, Катерина Семенівна, одразу відчула його біду. Почувши новину, вона висловила свої давні сумніви щодо Оксани, наголосивши на схильності колишньої до розкоші, що різко контрастувало зі скромним заробітком Гени – звичайного сторожа. Їхнє минуле було непростим. Багато років тому Оксана почала жити з Геною вже вагітною і незабаром вийшла заміж за нього. З появою дитини їхні стосунки стали напруженими: дитина постійно плакала, Оксана замкнулася в собі.
Скромний заробіток Гени їм особливо не допомагав, і незабаром після першого дня народження сина, Оксана подала на розлучення, пообіцявши виховувати сина одна без допомоги колишнього чоловіка. Чотири роки вона так і робила, лише зрідка згадуючи Гену, випрошуючи гроші. Але тепер вона зробила сюрприз у вигляді вимоги аліментів. Дивно, але після бурхливого обміну думками Оксана погодилася, щоб Гена дбав про їхнього сина сам. Однак реалії батьківства сильно вдарили по Гені: накопичилися непередбачені витрати,
такі як оплата дитячого садка, одяг, їжа тощо. Фінансова криза змусила Гену оцінити всі труднощі, з якими зіткнулася та змирилася Оксана протягом 4 років. Зневірившись, Гена запропонував Оксані оформити спільну опіку, зізнавшись, що недооцінив витрати та зусилля на виховання дитини. Оксана лише посміхнулася, забираючи дитину, чудово розуміючи, що Гена більше не ухилятиметься від своїх фінансових обов’язків, вона дала йому цінний урок.