«Ні коnійки не дочекаєшся», – відповіла я дочці після того, як вона сказала, що їй не потрібна моя доnомога. Але ж я добре знаю її чоловіка, вона скоро прибіжить до мене.

Дочка чекає на другу дитину. Я і в перший раз була проти, а другу дитину просто не витерплю. Справа в тому, що дочка живе зі своїм цивільним чоловіком у орендованій квартирі. Розписуватись вони не хочуть, точніше співмешканець не хоче, каже – навіщо штамп у паспорті, коли й так добре живемо. Я нічого не маю проти цього, але у них уже трирічна дитина, а друга на підході. Крім того, дочка після народження первістка пішла з роботи, а у цивільного чоловіка немає стабільної роботи.

 

 

Вони живуть у борrах, ледве зводять кінці з кінцями, а тут ще й друга дитина. Дочка добре знала, як я ставлюся до її сім’ї, і до останнього приховувала від мене свою ваrітність. Коли я намагалася поговорити з нею на цю тему, пояснити, що друга дитина їм зараз не по кишені, дочка почала звинувачувати мене, говорити, що у мене немає права голосу, адже поки інші бабусі няньчилися зі своїми онуками, я навіть не цікавилася дитиною. Так, у мене не було часу сидіти з онуком, бо я працюю, але кожного місяця я доnомагала їм матеріально.

Іноді у вигляді подарунка, щоб доньці не було ніяково, я давала їм гроші, куnувала їжу, підгузки для малюка. Вони з цивільним чоловіком нічого не досягли в цьому житті, живуть у злиднях, а винна я? Дочка-дурепа не розуміє, що якщо чоловік раптом піде з сім’ї, вона залишиться ні з чим. Чи не було б краще замість другої дитини вийти на роботу, куnити квартиру? Все це до дочки не можна донести: вона звинувачує мене, і каже, що їй не потрібна моя доnомога. Ну гаразд, вона ні коnійки більше не отримає, подивимося, яке майбутнє її чекає. Все одно вона прибіжить до мене з двома дітьми…