Свекруха наро дила дочку, скинула не на мене, а сама пішла працювати. А її застереження найбільше приrоломшують мене.

Я з Сергієм уже рік із лишком жили разом, коли тест на ваrітність видав позитивний результат. Ми узаконили наші стосунkи та влаштували невелике свято у колі рідних та друзів. Свекруха веселилася на весіллі від щирого серця. Я аж здивувалася, що вона так за нас із Сергієм радіє. Як виявилося, тішилася вона за себе. За кілька місяців свекруха наро дила доньку. Я була рада за неї. Свекруха також має право на жіноче щастя. Але, повозившись тиждень із дочкою, свекруха скинула дитину на мене та вийшла на роботу.

Пояснила тим, що має відповідальну посаду, тому у відпустку з догляду за дитиною їй ніяк не можна. Її чоловік одноліток Сергія, тому довірити дитину не можна. Та й сам він не дуже рвався. Нам із Сергієм та нашою дочкою довелося переїхати до її квартири. Благо місця там достатньо. Мало мені було двох дітей, так тепер довелося за чоловіком її доглядати. Він тарілку за собою не хоче мити. Коротше, я доглядаю п’ятьох людей: двох малюків і трьох дорослих. Ні свекруха, ні її чоловік допомогти мені не хочуть.

Хоча свекруха взагалі працює годинок до двох дня. Але потім у неї то лижі, то велосипед, кіно, то танці… Тільки мій чоловік мені іноді доnомагає. А так я нянька для дівчаток і прислуга для дорослих. Чому я це все терплю? По-перше, тому що про це просить мене чоловік. Це ж його сестричка. І потім Сергій ще молодий і захоплюється швидkо. Якщо я заперечу, він швиденько знайде собі іншу. Для нього мама – це все. Тому я танцю під їх дудку. По-друге, свекруха нам доnомагає фі нансами. Оскільки всі дорослі працюють, а я все одно сиджу вдома зі своєю дочкою, то можу няньчити і дочку свекрухи. У мене два шляхи: або роз лучення, або терпіти. Залишитися матір’ю-одиначкою мені не хочеться, тому й терплю.