Я дуже доnомагала ро дині сина, але випадково, підслухавши розмову, з’ясувала, що мою працю зовсім не цінують. Мені було приkро, але я знайшла рішення.

Після весілля син з дружиною стали жити у мене в квартирі. Я була свідком народження, дорослішання і виховання онуків. Пережила з ними всі їхні дитячі болячки. У мого сина два малюка. Невістка ніколи не сиділа довго в декреті. Відразу після того, як переставала годувати дітей, вона поверталася на роботу, залишаючи малюків на мене. Мені такі клопоти були в радість. Я займалася господарством і онуками із задоволенням і любов’ю.

Готувала вранці сніданок на всю сім’ю, потім обід і вечерю, няньчилася з дітьми. Всю свою пенсію я вкладала в загальний сімейний бюджет. Незважаючи на зайнятість, я знаходила час і для хобі. Весь день у мене був розписаний по хвилинах, але я одну годину завжди цьому присвячувала. Мені дуже подобається займатися вишивкою і в’язати. Одного разу, повернувшись додому завчасно, я випадково підслухала розмову, яка не призначалася для моїх вух. Син говорив дружині, що йому набридло мене утримувати, мовляв, сиджу у нього на шиї. Я була в шоці.

 

Через навіть стільки часу я не можу зрозуміти, як у нього вистачило совісті так говорити. Це після всього, що я для них зробила! Я була сильно ображена. Я не стала говорити про почуте. Мені вже зовсім не хотілося з ними жити. Я зібрала свої речі і переселилася в орендовану квартиру, збрехавши, що мені так просто зручніше. Пенсія у мене невелика, за оренду було важко платити. Тоді я сфотографувала своє рукоділля і стала його продавати в інтернеті. У мене з’явився невеликий, але свій дохід. Я рада, що тепер не живу з людьми, які мою працю не цінують.