Справа в тому, що мама мене наро дила прямо у в’язниці і не хотіла тримати там, відразу віддала своїй мамі, а самій залишалося ще років 5 до кінця звільнення. Я її не звинувачую, що вона залишила мене у бабусі, вона хотіла, щоб я себе добре відчувала, я просто звинувачую її в тому, що після приходу, вона поводилася як чужа тітка. Бабуся завжди описувала маму в хорошому світлі, захищала її, робила все, щоб у нас з нею встановилася духовний зв’язок поки вона перебувала в місцях не настільки віддалених. Мама приїхала і відразу сказала, що буде жити з чоловіком, я тоді була маленькою, нічого не могла сказати, але я не хотіла цього.
Мій вітчим nогано до мене ставився, але мама закривала на це очі, вона робила вигляд, що нічого не помічає. Коли я виросла, то не розуміла, чому вона з ним не роз лучиться, адже їй теж діставалося, він часто розпускав руки. Минуло кілька років, у мене з’явився зведений брат, потім і сестра, Мама на мене не звертала уваги, і тоді бабуся забрала мене до себе, подарувала всю любов і ласку. Вона віддала мене в музичну школу, так як я дуже любила співати, грала на гітарі і незабаром почала сама складати пісні.
Коли я хотіла заспівати мамі щось, вона говорила, що їй ніколи, але завжди просила посидіти з сестрою і з братом. Одного разу, коли я вже виросла, почала співати на різних майданчиках, і мене помітив продюсер, згодом він зробив мене знаменитістю, а зараз ми з ним вже одружені. Я добре живу, немає ніяких труднощів у фі нансовому плані, і звичайно ж, мене згадала мама, тільки я чітко дала їй знати, що не збираюся терпіти таке ставлення.