Коли мій дідусь пішов із життя, то залишив мені у сnадок свою однушку. Ми з чоловіком довгі роки жили у його батьків, із якими у нас склалися дуже теплі стосунки. Можна сказати, ми справді були однією великою дружною сім’єю. Як би там не було, коли я одержала квартиру, ми з чоловіком вирішили, що нам треба перебиратися жити окремо.
Квартира однокімнатна та з усіма зручностями, потрібно тільки її оновити. Ми вже будували плани на переїзд, свекри нас підтримували коли мені раптом зателефонувала мама. Вона повідомила, що приїжджає її двоюрідна сестра з маленькими дітьми. Мовляв, зараз час неспокійний, краще нехай будуть поряд, у столиці. Далі мама повідомила, що треба впустити тітку Марію з дітьми до нашої квартири. Пла тити за оренду вона поки не зможе, лише закриватиме комунальні. -Ви її остання надія.
Тітка Марія дуже хороша людина. Їм нема куди йти, а попереду зима. З одного боку, мені теж шkода тітку Марію та її дітей. Але, з іншого боку, у мене є чоловік і свекри, яким вона доводиться зовсім чужою людиною. І що мені тепер робити? Родичів я покинути не можу, але ж так хочеться пожити окремо. У нас у планах діти, а хто знає, наскільки довго затягнеться перебування тітки Марії та її сім’ї у квартирі? І як потім бути? Виганяти їх?