Побачивши стан сусідки, я запропонувала їй працювати на моєму домі як хатня робітниця, але я тоді ще не знала, що на мене чекає попереду

Не скромничатиму, скажу, що моя сім’я живе дуже добре. Ні ми з чоловіком, ні тим більше наші діти нічого не потребуємо, чого в нас немає. Єдине, мені було дуже шкода одну дівчину, яка мешкає по сусідству. Наші сусіди жили дуже бідно, але мали ще трьох дітей. Двоє з них ходили до садка, з третім сусідка няньчилась весь день. Вона мені якось поскаржилася, що їй не щастить із роботою, мовляв, близько нічого немає, а залишити сина надовго вона не може. Я подумала, подумала. Ми ж із чоловіком обоє працюємо, діти ходять до школи, додому у мене ні сил, ні часу не вистачає, от я і знайшла ідеальне вирішення двох проблем, що хвилюють мене.

 

Я запропонувала сусідці попрацювати у мене: забиратися, готувати обіди та вечері (якщо я затримаюся на роботі) … та й роботи у мене вдома ніколи багато не було. Вона з радістю погодилася. Я була щаслива, що змогла їй допомогти та й таким чином, щоб і нам від цього була користь. Згодом я почала помічати дивну поведінку сусідки у нас удома. Вона ходила завжди з розпущеним волоссям, яке іноді потрапляло в страви, приготовані нею, готувала завжди те саме, носила короткі шорти і напівпрозорі майки.

 

Ну, добре з одягом … мене це мало хвилювало, але я кілька разів зробила їй зауваження щодо волосся, а вона просто ігнорувала мої слова. Потім я помітила, що сусідка так зухвало одягається не через зручність, а щоб покрасуватись у такому вигляді перед моїм чоловіком. Помітивши це, я просто виставила її за двері. Нічого зайвого я їй не сказала, але вона перестала після цього зі мною вітатись і навіть уникає спілкування зі мною. Боляче мені воно треба!