Ми з чоловіком одружилися півтора роки тому. Я до весілля жила у батьків, а він у своїх. Після весілля моя свекруха запропонувала нам із чоловіком пожити у квартирі, яка їй дісталася від батьків. Фактично, вона цю квартиру nодарувала синові. Ми дуже зраділи. Адже брати іnотеку наразі дозволити собі не могли. Ми переїхали жити у подаровану нам квартиру. Тільки ремонту у будинку не було. Тому з чоловіком вирішили зробити ремонт під європейський стиль, але не тут було! Моя свекруха почала заперечувати і вимагати, щоби без неї ми нічого не чіпали. -Це будинок моїх батьків і тут міняти вам я нічого не дозволяю.
Я все вирішу, як тут буде. Шпалери та фіранки куnувати йдемо лише разом. — Мам, але ж ти фактично будинок подарувала мені. Чому ми не можемо вирішити, який ремонт робити. Ми хочемо, щоб було сучасно і красиво, а ти можеш усе по-старому зробити, – сказав чоловік мамі. Їй ця розмова стала гидкою, мовляв, »син мене несмачною назвав». Від цього вона ще більше розлютилася і почала ще частіше до нас приходити та перевіряти квартиру. Ми всі разом пішли куnувати шпалери. Вона вибирала з квіточками, а фіранки – жовтого кольору. Це було жахливе поєднання, і я не знала, як її переконати.
-Ганно Вікторівно, давайте візьмемо однотонні шпалери та фіранки більш нейтральних тонів, щоб було красиво. Вона мене слухати не захотіла і змусила чоловіка купити ті негарні, які вона вибрала. Чоловік не хотів , але куnив. Іншого варіанту не було. Я ледве терпіла і була на межі емоційного вибуху. Стримувалася, як могла. Після ремонту, я думала, вона заспокоїться і до нас рідше приходитиме, але як завжди я помилилася. Мало того, що приходила до нас щодня, то ще й у спальню нашу без стуку заходила. Це стало останньою краплею, і я вирішила піти до батьків, тому що все це терпіти вже не могла. Чоловік приїхав за мною, вибачився і сказав, що ми переїдемо жити на орендовану квартиру. Дуже зраділа, що чоловік підтримав мене.