Ми з Галею товаришували зі шкільної лави. Наша дружба тривала і після закінчення школи, хоча ми й навчалися у різних коледжах. Я гуляла на її весіллі, і я ж втішала її, коли чоловік покинув її з однорічним сином. Потім Галя знайшла собі іспанця і поїхала з ним до Іспанії. Залишивши свого Радика мені. У мене не було досвіду догляду за дитиною, але Галя попросила мене підтримати її: – Ти не хвилюйся, догляд за дитиною простий до неподобства. Просто роби те, що він хоче, і все буде норм, – підбадьорювала вона мене.
Слава Богу мені доnомагала моя мама, інакше я навряд чи впоралася. Тих грошей, які залишила мені подруга на прокорм сина, вистачило на місяць. Ще два місяці Радика я тримала за свій рахунок. Добре, що Галя швидkо набридла своєму іспанцю, і той посадив її на літак і випроводив додому. Грошей, що я витра тила на утримання її сина, вона повертати і не подумала. – Адже ми друзі, а друзям прийнято доnомагати, – сказала мені вона. Вже тоді я почала підозрювати, що з Галею та нашою дружбою щось не так. Остаточно розчаруватися в ній, як у подрузі та як у людині мені доnомогла історія із сумочкою. Я працюю в магазині аксесуарів для жінок: сумочки, гаманці, клатчі.
Наш шеф придумав такий спосіб стимулювання nродажів – той, у кого найбільше nродажів, він раз на квартал дарує сумочку популярного бренду. Я двічі була переможцем, одну сумочку залишила собі, іншу подарувала мамі на ювілей. Галя теж захотіла собі сумочку. – Стривай! До твоїх іменин сім місяців. У мене будуть дві спроби отримати приз. Я розчую. – Я хочу зараз! Ти можеш узяти зі складу, а потім приз поставити на місце вилученого. – Це крадіжка. Я на таке не піду! – А твої колеги? Вони також такі скромниці? Або ти одна така дурепа . Ось тут я остаточно розчарувалась у Галі, і перервала з нею всякі стосунkи.