— Я більше не поїду у гості до сина. Якби спочатку мені сказали не приїжджай, тобі тут не раді, я не поїхала б. А я погодила із сином, можна поїхати, вам буде зручно, не заваджу? Син сказав, ні мама, ми будемо раді, приїжджай. — А трапилося щось? — З першого дня зрозуміла, що мені там не раді. Син працював допізна, а невістка після роботи повертався додому і навіть не говорив зі мною. Ольга Григорівна ростила сина сама. Робила для нього більше, ніж могла собі дозволити. Дала синові освіту. Всі ці роки, коли він переїхав до іншого міста, вчитися, мати доnомагала і з грошима, і з харчами. Син теж сам неnогано справлявся, працював, навчався. Невдовзі зустріла дівчину, нинішню дружину. Стали зустрічатись.
Син влаштувався на гарну роботу, і почав накопичувати на початковий внесок. Коли одружилися, стали разом збирати і скоро куnили двійку мрії. Ольга Григорівна теж допомогла, відправила синові двісті тисяч, назовсім. Щоправда, це маленькі гроші для нашого міста, але це було все, що вона мала. — І ось, після їхнього переїзду я вирішила поїхати до них, побачити квартиру. А також у мене були проблеми зі здоров’ям, і я вирішила звернутися до ліkарів. Тому поїхала до них цілих два тижні. Але, природно, все заздалегідь було узгоджено із сином, і проблем не мало виникнути.
Але… невістка першого ж дня заявила сама відкрити холодильник і знайти собі що-небудь поїсти. А холодильник порожній. Слава Богу, я поїхала не з порожніми руками: домашня курочка, яйця, овочі, м’ясо і ще багато чого. Готувала я, невістка не підходила до плити жодного разу. Просто іноді відкривала кришку каструлі і казала, що таке вона не їсть, це шкідливо. Я питала, що їй подобається, щоб приготувати окремо і для неї. Але вона говорила, не треба, вона й так після шести не їсть, сидить на дієті. Коли поверталася додому після роботи, запрошувала на чай, каже, не хочу. Кажу, гаразд, хоч побалакаємо, розкажи, як минув день. А вона, я й так говорю на роботі цілий день, удома хочу відпочивати. Загалом зрозуміла, що мені там не місце. Коли син повіз на вокзал, спитав, а коли я наступного разу приїду до них у гості. А я відповіла, що, мабуть, більше ніколи. Розумію, вона не повинна мене любити. Але, у мене теж були гості, я так не поводилася. Потрібно поводитися гостинно, мило, щоб люди не відчули себе зайвими.