Свого майбутнього чоловіка я зустріла 10 років тому – в інституті, в який вступила після дитя чого будинку. Тарас навчався на інженера, і ніколи не розповідав про своїх батьків. Я знала тільки, що вони живуть десь дуже далеко. Крім батьків, У Тараса була сестра. Коли ми розписувалися в РАГСі, батьків і родичів Тараса на церемонії не було. Мені навіть здавалося, що він нікому не повідомляв про свої плани. Знімали квартиру, працювали. У перший час було дуже важко. Але чоловік дуже скоро просунувся по кар’єрних сходах, і ми змогли дозволити собі квартиру. Здавалося, все в нашому житті відмінно, ось тільки чомусь у нас не виходило мати дітей.
Одного разу уві сні я побачила свою маму. Не знаю, чому я так вирішила – адже ніколи її не бачила – але вона сказала мені, що дитині потрібна хоча б одна бабуся, і закликала мене познайомитися з мамою Тараса. Відшукати свекруху не склало великих труднощів: прізвище Тараса я знала, місце народження було написано в паспорті. Я поїхала і знайшла потрібний будинок. Мене зустріла дуже мила жінка. Чомусь я відразу зрозуміла, що це і є мама Тараса. Ми розговорилися з жінкою. Вона розповіла, що кілька років тому поховала чоловіка, а донька поїхала в місто – і тепер вона живе одна. Незабаром вдалося з’ясувати і причину, через яку рідні люди не спілкувалися один з одним.
Вона виявилася досить-таки дріб’язковою: коли Тарас поїхав в місто, батьки переписали свою ділянку на сестру. З того дня я стала дуже часто приїжджати до своєї свекрухи. Тарас не знав про це, тому що я приїжджала в ті дні, коли він був у відрядженнях. На свята я привезла свекрусі подарунок, сказала, що від сина. Вона була на сьомому небі від щастя. Купила я подарунок і для Тараса, але сказала, що прислала його мама. Мені стало зрозуміло, що чоловік не спілкувався з матір’ю просто через впертість, адже він давно її пробачив. Я запропонувала йому поїхати в рідне село на наступних вихідних — він відразу погодився.