Якось до мене підбігла донька та сльо зами на очах просила залишити її вдома. Я не відразу зрозуміла, що вона має на увазі. А потім зрозуміла і мені стало ніяково. Свекруха налаштовувала дочку проти майбутнього братика. Вона сказала їй, що коли він наро диться, ми з чоловіком від доньки відмовимося. — Мам, це ж правда? Ви любите мене, так? – нлакала дочка. Я намагалася її заспокоїти. Алісі було 5 років. Вона давно просила сестричку чи братика, щоб їй було не нудно. Але все зіпсувала свекруха.
Коли вони з Алісою гуляли, то свекруха їй сказала: — Аліс, ти ж знаєш, що коли наро дитись братик, то ти переселишся жити до мене. Тому ти маєш обрати іграшки, які захочеш із собою забрати. — Це не правда, мама з татом мене люблять. Вони мене тобі не віддадуть. — Здивовано відповіла їй Аліса. Коли донька переказувала мені розмову з бабусею, то мені дуже хотілося подзвонити і поставити її на місце. Яке вона мала право так розмовляти з моєю донькою. Я обійняла Алісу. Ми довго розмовляли один з одним. Я її переконала, що ми її любимо і ніколи нікому не віддамо.
— Знаєш, твій майбутній братик найщасливіша дитина на світі. Тому що в нього буде така розумна та красива сестричка, як ти. Ти ж його любитимеш? — Звичайно. Я захищатиму його і гратиму з ним. «Я навчу його стріляти з рогатки», весело говорила мені Аліса. Я нагодувала дочку і поклала її спати. Коли повернувся чоловік, то я з ним серйозно поговорила про його матір.
Він чекати ранку не став, одразу зателефонував мамі. Він попросив її більше не говорити Алісі дурниць і дитину їй ніхто не збирався віддавати. Свекруха була розсерджена. Вона заявила, що більше до нас не приходитиме. — Я до вас із усією душею. Дбаю про Алісу, а ви так зі мною, так? Ну, добре, я більше до вас приходити не буду і за Алісою наглядати не буду. Навіть не думайте просити мене про це. З цього дня ми зі свекрухою не спілкувалися. Вона прийшла лише на виписку до онука. З нею ми помірялися, але більше дітей я не залишала.