Одного разу подзвонили у двері, і я пішла відкрити. На порозі стояла молода, красива дівчина в простому платті. Вона заявила, що шукає мого чоловіка. А точніше, що він її батько. Я здивувалася: хіба у нього були діти від колишньої співмешканки? Чи може це молода коханка? Але навіщо їй було бре хати? Я подумала, що вона помилилася адресою. Під час розмови дівчина вела себе впевнено і серйозно. Вона навіть назвала ім’я та прізвище жінки, яка була колишньою співмешканкою мого чоловіка. Виявляється, в молодості вони прожили разом 3 роки і розлучилися. Сказала, що хоче познайомитися і подивитися на рідного батька.
Дівчина сказала, що вона на другому місяці ваrітності і хотіла б про це розповісти майбутньому дідусю сама: може, хоч з онуками допоможе, раз їй не допоміг на ноги встати. Сказати, що я була в шоці, нічого не сказати. -Який дідусь у 39 років? — подумала я, у самого діти маленькі. Одному 9 років, іншому 6 років. Вона залишила свій номер телефону і пішла. Попросила передзвонити. Після її відходу я відразу ж зв’язалася з чоловіком, на мої запитання просказав, що дітей вони хотіли, але все не виходило.
А якщо у нього і була дочка, то чому він раніше про неї не дізнався? Навіщо тій жінці потрібно було скривати? Зараз тільки ми його сім’я. У підсумку заявив, що нічого й чути про неї не хоче. Повернувшись додому після роботи, папірець порвав і викинув. А я все забути не могла цю ситуацію. Мої думки не дають мені спокою. Я все думаю про цю дівчину. Чудово, що він цінує і любить нас, але раптом вона дійсно його дитина? В такому разі, чому вона жодного разу не дала про себе знати? Я в розгубленості.