Ми з чоловіком переїхали зі свого маленького містечка в столицю відразу після весілля. Вирішили почати нове життя в новому місті. У нас наро дилося двоє дітей. Ми вже чотири роки не були в нашому рідному місті і за цей час мама встигла сильно скучити. Ми відправляли їй фотографії онуків, вони такі миленькі сидять в білих сорочечках. Різниця між старшим і молодшим в два роки. Такі красиві два брати з великими блакитними очима. Завжди, коли мама дзвонить, то просить, щоб ми швидше приїхали: — Я ж тебе, донечка чотири роки не бачила, тепер вже і онуки з’явилися, такі красиві, не на фотографії, а в реальності побачити хочеться. -Ми можемо на пару тижнів влітку приїхати до вас. — Чому на пару?
Приїжджайте відразу на все літо, бери на три місяці квитки. Ми з татом зробили гарний ремонт у будинку, всі меблі нові куnили. Вам обов’язково має сподобатися. Так і вирішили, що все літо я з дітьми проведу у батьків. Зібрали речі, куnили квитки, і ось вже приїхали. Гарне і миле спілкування тривало буквально півгодини, а потім діти стали вивчати нову квартиру. Їм все було цікаво на новому місці, вони пхали свої ручки то по шафах, по полицях і скрізь залишали жирні сліди від рук. Мама тут же бігала за ними з ганчірками і витирала, щоб не залишати плям.
Потім молодший просипав на кухні крупу, мама на нього стала лаятися, хоча ми з чоловіком на дітей голос не підвищуємо. Я стала пояснювати мамі, що ми не так виховуємо дітей. Ми звикли все спокійно пояснювати. Ну а що, що діти все розглядають, так це від того, що на нове місце приїхали, їм же цікаво. — Не розумію я такого підходу, але діти у вас невиховані і вічно брудні. Вони всього пару годин в квартирі, а вже такий бардак навели, — обурювалася мама. Минуло пару днів в гостях у батьків, а мені вже хочеться назад додому. Я думала, що відпочину, але все було інакше. Мені доводиться щодня бігати з ганчірками і все мити, щоб мама знову не починала лаяти дітей за їх цікавість.