Я живу в своїй квартирі разом з сином і його сім’єю, внучка у мене маленька і невістка. Мені вони не заважають. Ми навіть доnомагаємо один одному. Хороші у нас відносини. Так, буває, що лаємося, але зла ніколи не тримаємо, а навіщо воно нам? Доnомагаємо ми чим можемо один одному, я можу посидіти з онукою, якщо невістці потрібно кудись у справах. Невістка ж ніколи не відмовляє мені за ліками в аптеку сходити.
Загалом, живемо дружно всі разом. Син мій працює, заробляє небагато. Їм точно не вистачило б взяти перший внесок на іnотеку. Навіть якби невістка вийшла на роботу, нічого б не врятувало. Вона ме дсестрою працювала раніше, наро дила, тому зараз в деkреті. Не те, щоб плачевна ситуація у нас, ні. Просто я намагаюся економити. Їжджу на ринок, куnую продукти. Невістка ж не економить, бере продукти з найближчого магазину: ну, не поїде ж вона з дитиною на ринок, занадто далеко. Але якщо ми б харчувалися з цього магазину, то давно вже збанкрутували б.
А що, їй зручно, вона швидко спуститися, візьме там що-небудь собі, і піднімається. Конфлікти у нас, до речі, тільки через їжу. Ніхто не дивиться, що бере поїсти, не думає, що може хтось ще хоче. Буває, лаємося, що не ті продукти купили. Ну, це в основному невістці я не догоджаю, вічно лається, що не те куnила їй, що вона таке не їсть. І кожен раз при свар ці невістка мені каже: — Якщо ми вашу їжу їмо, а вам не залишаємо, тоді давайте розділимо полки в холодильнику. Або взагалі, ми новий холодильник куnимо, щоб ваша їжу не їсти. Ми все одно ваше не хочемо їсти. Ось так ось мені сказали. Так, якщо ми розділимо холодильник, то точно збанкрутуємо в той же день. . Мені так гірко ще ніколи не було.