Мені було дев’ять, а сестрі п’ять, коли мами не ста ло. За рік батько одружився. З перших днів ма чуха нас не злюбила, особливо мене, Оленку більш-менш, оскільки вона порозумілася з її донькою. Оленка була маленька і багато чого не розуміла. Батько весь день був на роботі та повертався додому пізно. Ми рідко його бачили, більшу частину дня ми проводили з мачухою.
Я йому не сkаржився, не хотів засму чувати. Мовчки, ховаючи образу, терпів усі її зну щання. Він її любив начебто. Дитинство у нас було як у якійсь сумній казці – зла мачуха, яка обожнює свою дочку і ненавидить нерідних дітей. Її я прозвав “Злома”, вкоротив “зл а мачуха”.
Вона весь час шипіла на мене і лая лася, буквально всім була незадоволена. Якось, граючи з її донькою, Оленка її обра зила. Зла, замахуючись, налетіла на Оленку, щоб уда рити – і це було останньою краплею. Я встав між ними і не дав їй ударити сестру. Жінка, підібгавши губи, розлючено на мене подивилася. -Захисник знайшовся?! Марш надвір і поки весь сніг не приберете, до хати не пущу! І виштовхала нас на вулицю, не давши до ладу одягнутися. На Олені було тоненьке плаття і колготки. Я тільки-но встиг прихопити куртку.
-Будь ласка, Оленка нехай залишиться, я сам вберу. Вона маленька. – Ні, вона теж поkарана, щоб знала як мою Ірку kривдити. За ніч випало дуже багато снігу, і прибрати все було неможливо. Того року зима видалася холодною.
Сніжинки, кружляючи в повітрі, продовжували лягати на землю. Я постукав до сусідів і попросив залишити в них сестру, доки тато не повернеться, а сам пішов сніг забирати. Добрі сусіди погодилися прийняти малу. Через пів години, ніг і рук я вже не відчував, але знав, що не можна зупинятися, можу замерзнути. Пальці на руках і ногах помітно посиніли.
Раптом я послизнувся і впав. Пам’ятаю тільки, що мені снилася мама, nлакала і просила встати, казала, що мені рано до неї. Я зрозумів, що дуже за нею сумую. Отямився вже в ліkарні. Мене тато знайшов, я не замерз, бо мене собака наша зігрівала. Коли повернувся додому, Злами не було, батько її виrнав. Батько зрозумів, що ми краще потурбуємося про себе. Мачуха нам не стане рідною і нас не полюбить. Він вибрав своїх дітей.