Діти покликали сантехніка Колю, щоб той полагодив раковину в будинку покійного Степана. Розкрутивши труби, очі Колі аж на лоба полізли: там було неймовірне.

Відхід діда Степана залишив його будинок порожнім, але сповненим спогадів і таємниць. Діти вирішили, що настав час продати його та почати новий розділ у своїх життях. Однак перед тим, як передати будинок іншим власникам, їм потрібно було провести ремонт та повернути його до нормального стану. Серед багатьох завдань стояла і проблема з раковиною на кухні. Вона, яка завжди засмічується і викликає незручності, стала символом багаторічного життя діда і його прихованих загадок. Діти вирішили запросити досвідченого сантехніка Колю, щоб він розібрався із цією нав’язливою проблемою. Коля взявся до роботи, розбираючи труби під раковиною.

Схилившись над відкритою трубою, його очі раптом розширилися, наче він побачив щось неймовірне. Він вийняв із труби пакет, який був щільно зав’язаний і блищав. Обережно розкривши його, Коля виявив усередині золоті прикраси – каблучки, ланцюжки, сережки та браслети, кожен з яких здавався витвором мистецтва. Приголомшений знахідкою, Коля підвів очі й побачив дітей, що стояли здивовано поряд. Вони не могли повірити своїм очам. У діда Степана ховався скарб. Змішані почуття охопили всіх присутніх. Радість від несподіваної знахідки перепліталася з гіркотою втрат.

Вони розуміли, що ці прикраси, ймовірно, належали багаторічному життю діда, його сім’ї та їх історії. І, можливо, у кожному з них була своя маленька таємниця, пов’язана з цими прикрасами. Вирішено було негайно вивчити походження прикрас. Діти виявили, що це були справжні витвори мистецтва, а деякі з них мали історичну цінність. Вони вирішили звернутися до експертів та оцінювачів, щоб визначити вартість цього скарбу та знайти шляхи його продажу. Незабаром стало ясно, що знахідка – далеко не звичайні прикраси. Вони були настільки цінними, що оцінка їхньої вартості була просто приголомшливою.

Проте діти вирішили не продавати їх одразу. Прикраси стали для них не лише матеріальною цінністю, а й свого роду зв’язком із минулим, із довгим життям та історією діда Степана. Ця несподівана знахідка змінила плани дітей. Крізь прикраси вони побачили діда в іншому світлі, як людину, яка зберігала свої скарби не для блиску, а для збереження своїх унікальних спогадів та моментів. Прикраси стали символом того, що в довгому житті кожен носить у собі щось цінне і невимовне, що залишається навіть після відходу в інший світ.