Моя свекруха моя права рука, я взагалі не уявляю, як би справлялася зі своїми дітьми, якби не її допомога. Як тільки я народила першу дитину, то свекруха постійно була поруч, навчала мене всьому, ще й по дому допомагала. Зараз у мене троє дітей, вони вже виросли, тому допомога свекрухи не особливо потрібна. Але вона все одно приходить до нас практично щодня і щось вдома робить.
Свекруха давно на пенсії, тож роботи у неї немає, вона знайшла її в нас удома. Приходить, переодягається і починає мити вікна, або готувати вечерю, мені каже полежати та відпочити. Сама пироги пече. При чому вона завжди приходить із якоюсь смакотою для дітей, то фрукти принесе, то шоколадки чи шоколадне молоко. Якось ми з чоловіком поїхали на ринок, залишили дітей у свекрухи вдома. Увечері забрали їх, і тут молодша донька стала плакати — вона залишила у бабусі свого зайчика. Ми з чоловіком зрозуміли, що донька не дасть нам сьогодні нормально заснути, тож розвернулися та поїхали знову до свекрухи.
Я піднімалася сходовим майданчиком, як раптом почула, як свекруха в під’їзді розмовляє із сусідкою: -І ось так уже 9 років поспіль. На мене дітей спихнуть, самі поїдуть у своїх справах відпочивати. За цей час навіть заради пристойності мені грошей не запропонували. А я взагалі вже не молода, я теж втомлююся. Ось як прийду до них вранці, так і до вечора сиджу з дітьми, працюю у них поломойкою безкоштовно.
Так у мене під кінець дня ноги опухають, мені до лікарні треба. Та хіба вони мене пустять? Ні, я маю з дітьми сидіти, про своє здоров’я забути. Я як почула слова свекрухи, то остовпіла на місці. Я й уявити не могла, що вона так думає про мене і нашу сім’ю… я думала, що вона від щирого серця нам допомагає. Після почутого я більше не кличу її в гості і ні про що не прошу. Дітей ми відвозимо тільки в тому випадку, якщо вона сама хоче — або якщо діти скучили.