Я батькам повідомив, що купив квартиру, і тепер не зможу на якийсь час допомагати їм з грошима. А їхня реакція мене просто вразила.

Коли я став добре заробляти, то вирішив, що я просто зобов’язаний допомагати своїм батькам. Коли я був маленьким, то завжди думав про те, що зараз мені батьки купують щось, але прийде час і все зміниться, потім я сам забезпечуватиму сім’ю. Так і сталося. Я жив у гуртожитку, я мав гарну роботу, я її любив. Через мою працелюбність мене стали підвищувати, я домагався нових висот. І ось тепер я став заступником начальника відділу. Для мене це велика честь, адже я був відданий фірмі до кінця, пройшов через усі етапи. І зарплата в мене стала в рази більшою.

Тоді я вирішив, що вистачить мені вже тіснитися в гуртожитку тим більше, що я почав замислюватися про одруження. У мене була дівчина, але я також мав переконання, що я пови нен привести свою наречену до себе додому, а не просто в якийсь орендований будинок. І тоді я вирішив усі свої заощадження витратити на квартиру. Мені не вистачало трохи грошей, тож я взяв кредит. І ось коли всі документи було оформлено, я покликав своїх рідних на новосілля. Батьки не могли повірити, що я купив квартиру. Але їхній настрій різко зіпсувався, коли я їм повідомив наступну новину:

 

 

-Я взяв кредит, треба його терміново виплатити. Тому поки що не зможу давати гроші батькам і за навчання брата платити не вийде. На він на останньому курсі вже цілком може працювати сам, так що за літо встигне накопичити гроші на навчання. Коли батьки почули таке, у обох округлилися очі. Брат із незадоволеним виглядом просто вийшов із-за столу і пішов, а батьки сказали, що мій вчинок дуже егоїстичний, що я думаю лише про себе. Але я стільки років не думав про себе взагалі. Але ж треба починати нормально жити, з чогось треба зробити крок. Тим більше, мої батьки працюють, у них гарна ситуація з фінансами, просто вони звикли від мене отримувати гроші і не хотіли цього втрачати.