Рік тому не стало дружини мого брата. Не можу сказати, що ми з Лєною були близькі, але вона гарна жінка була. У них із братом і дитина є спільна. Мою племінницю звуть Марією, зараз їй вісім. Брат мій недовго ходив у неодружених, він швидко зійшовся зі своєю колегою. Щиро кажучи, я підозрюю, що він з нею зустрічався і тоді, коли Олена була жива. Швидше за все так і було, просто вони добре все приховували. Воно видно, що вони один одного давно знають. Маша чудова дівчинка.
Має чудовий слух і неймовірні вокальні дані. Коли Олена була жива, вона всіляко розвивала доньку, водила в музичну школу і до приватних репетиторів. Нещодавно з братом розмовляли, і я спитала: -Як Маша поживає? Як у неї справи у музичній школі? -Маша гаразд. У музичну школу вона більше не ходить. -Чому?! Її ж так хвалили! -У нас з Наталкою немає часу її туди водити. Брат якось швидkо закрив тему доньки, що мене здивувало. А через кілька місяців від спільних знайомих мені стало відомо, що Маша в дитячому будинку. Брат ретельно це приховував від мене та нашої мами. Я була обурена його вчинком, одразу зателефонувала, щоб висловити претензії.
— Ти взагалі нормальний? Як ти міг так вчинити з дитиною, яка нещодавно втра тила матір? Ти людина взагалі? -Міло, не кричи на мене! Наташа вагітна, я двох дітей не потягну! — Ну, тоді не треба було її запліднювати, придурок, а не доньку свою викидати, як непотрібну річ. Зараз Машенька живе зі мною та моєю мамою, її бабусею, бідна дитина такого за останні місяці натерпілася. Виявляється, що ця його Наталка і руку на дитину піднімала. З Ігорем ми вирішили не взаємодіяти. Його вчинок не вкладається у мене в голові.