Наш сусід Іван вирішив зробити ремонт. Почав він із дому свого, поміняв там вікна, двері, усередині косметичний ремонт зробив. А потім серйозно зайнявся своєю територією. Забрався там, посадив якісь квіти та дерева. Так справа перейшла до огорожі. Ми були раді, що Іван ставитиме паркан зі свого боку. А то в нас з усіх боків сусіди вже поставили свої гарні паркани, а сторона Івана так і залишалася непомітною.
Так він почав будувати добрий, кам’яний паркан. Ми з дружиною поки що вирішили назад у місто поїхати, щоб шум від ремонту на нерви не діяв. Під коней місяця ми вирішили знову на дачу повернутись: було цікаво подивитися, який Іван паркан поставив. І якраз коли ми приїхали, він робив бік паралельно до нашої огорожі. Але я помітив, що його ділянка стала більшою, ніж раніше. До того ж, його старий паркан стояв далі від кущів, ніж зараз. -Іване, що за справи? Чому в тебе територія раптом збільшилась? -Так я всього на півтора метри. Тобі що, шkода? Ми ж сусіди.
-Ні, Іване, так не піде. Поки не добудував свій паркан, краще будуй його на своєму боці, на мою територію не лізь, я не хочу зайвих проблем. -Та гаразд тобі, що ти відразу панікуєш? Але Іван нічого не зробив. Він продовжив зводити на нашій території. Довелося писати заяву на Івана. Його одразу прийняли, у мене жодних проблем із документами на землю не було. І тільки коли прийшов інспектор і виписав Іванові попередження, сусід став розсудливим і переробив свій паркан. Ось шkода, що тільки в такий спосіб до людей доходить. А просте слово вони вже нічого не ставлять.