Ірина часто відвідує свою стару бабусю. Тільки в неї з’являється вільна година – вона біжить до бабусі. Адже бабуся живе сама. І вік у неї вже серйозний. Цього року старенька відсвяткувала свої вісімдесят років. На хво робу Антоніна Миколаївна не нарікає. Внучка щодня розмовляє з бабусею телефоном, і час від часу відвідує її. Ірина живе у гуртожитку та навчається. Вступивши на навчання, дівчина вирішила, що хоче самостійного життя, і пішла від батьків. Свою бабусю дівчина дуже любить.
А сьогодні вирішила зробити їй подарунок – приїде відвідати бабусю без попередження. Нехай Антоніна Миколаївна потішиться. Тільки Ірина підходила до будинку бабусі, помітила, що та сидить на лавці зі своєю сусідкою. Це її найкраща подруга, Соломія Андріївна. Вони дружать ще з юних років. Ірина хотіла, щоб сюрприз вдався, тож вирішила підійти непомітно. Тим часом бабусі говорили про своє. Спочатку дівчина особливо не прислухалася до їхньої розмови, а потім зацікавилася. Антоніна Миколаївна каже: – І що вирішила далі робити? – Не знаю. Він зовсім не звертає на мене уваги. Скільки я не намагалася першою заговорити з ним, а поряд весь час жінка.
Знаю, вони не живуть удвох, але спілкуються. – Хочеш, навчу тебе робити так, щоб він звертав на тебе увагу? – А як це? – Соломіє, подзвони йому сьогодні і попроси про доnомогу. Запроси до себе. А далі ти сама все знаєш, гадаю. – А якщо він не погодиться? – Ти тоді роби вигляд, що нічого не чути, nоганий зв’язок, і скажи, що чекатимеш на нього о 17:00. Сама кидай трубку. І чекай. – А раптом не прийде? На цьому бабусям довелося припинити свою розмову, бо пролунав дзвінкий сміх Ірини. Вона довго не могла заспокоїтись. Реготала, як божевільна. – Ну ви, бабусі, та хит рі. Це ж треба, які пристрасті. Бабуся, а мені даси кілька порад, як поводитися з хлопцями? – Ще б пак! Ти тільки скажи, усьому тебе навчу! Додому піднімалися веселі. Дай Бог нашим бабусям гарного настрою та міцного здо ров’я.