Юрій підійшов до лави, де сиділа Катерина Олексіївна, як завжди, у своєму сірому пальті та кокетливому капелюшку. Він потребував її доnомоги. -Бабуся Катя, дonоможи, – сказав він тихим голосом. – Кажуть, ти знаєш, як зробити так, щоби все пройшло добре. Ти можеш примирити будь-кого, навчити всьому. -Я постараюся, Юро, – сказала Катерина Олексіївна. -Розкажи мені, в чому річ. -Ніночка. Вона завжди свариться зі мною. А в нас завжди було kохання, і діти у нас гарні. -Добре, Юра. -Я подивлюся, що я можу зробити.
Катерина Олексіївна дістала свій телефон та набрала номер. -Ніно, вийди в під’їзд, є справа. Через п’ятнадцять хвилин з’явилася Ніна в пуховику, білих кросівках та в’язаній шапочці з великим помпоном. Вона підійшла до лави, де сиділи Катерина Олексіївна та її подруга Зіна. -Що відбувається, Баба Катя? -Твій чоловік – хороша людина. Він старанно працює для сім’ї, він заробляє гроші, а що ще потрібне жінкам? Ніна виглядала збентеженою. -Юра сказав, що ти завжди з ним сваришся. Він любить тебе та дітей.
Ніна піднесла руку до обличчя і мало не заnлакала. -Щось трапилося з Юрою? – Запитала вона. -Ні, ні, – сказала Катерина Олексіївна. -Ми просто із подругою обговорювали серіал. Він начебто про ваше життя. Увечері Юрій відвідав Катерину Олексіївну із двома коробками дорогих цукерок. Він хотів залишити гроші, та вона йому відмовила. -Баба Катя, дякую тобі, – сказав він. -І що ти сказала їй? -Іди додому, Юрію. Тобі не треба цього знати. Іди, твоя дружина, мабуть, зачекалася! Пізніше Ніна прийшла відвідати Катерину Олексіївну. -Я думала, що з Юрчиком щось трапилося. Я люблю його. І завжди kохала! Мені со ромно. Не розповідайте Юркові, як усе вийшло. -Іди, Ніно. Твій чоловік, мабуть, зачекався на тебе.