Народження мого сина було таємницею, про яку моя свекруха Марія Іванівна не знала цілий місяць. І мій чоловік, Олег, і я, прийняли свідоме рішення триматися подалі від неї, знаючи, як вона відреагує на цю новину. Марія Іванівна завжди ненавиділа мене з того моменту, як ми зустрілися – тільки за те, що я не була тією дружиною, яку вона уявляла для свого сина.
За її словами, її ідеальна невістка мала бути гарненькою, розумною, з чудовою фігурою, із забезпеченої сім’ї та з посагом. Але я не була ні тою, ні іншою, і вона вважала, що я зруйную життя її сина. Чоловік Марії пішов від неї багато років тому: її постійна критика та вимоги відштовхнули його від сімейного життя. Коли ми з Олегом вирішили побратися, вона відкрито не схвалювала наш союз, але в результаті була присутня на весіллі і влаштувала сkандал.
Після цього ми поїхали до столиці, сподіваючись розпочати нове життя далеко від неї. Там ми й дізналися, що я ваrітна, і прийняли свідоме рішення приховувати новини від Марії Іванівни з огляду на її минулу поведінку. Коли дитина народилася, ми нікому не сказали про це; мене доглядала медсестра на ім’я Світлана, яка виявилася давньою подругою Марії.
Саме вона пробовталася моїй свекрухі про народження нашого сина. Марія Іванівна була сердита і ображена, що ми приховали від неї звістку, але ми вірили, що це на краще. Зрештою, вона вже давно показала, що не підтримує наших стосунків і відкрито ворожа до мене. У наших очах вона не заслужила право бути частиною нашого життя, не кажучи вже про життя нашої дитини.